Економіст інвестиційного відділу ФАО Андрій Ярмак розповідає, чому українське яблуко може стати ще успішнішим на зовнішніх ринках.
Спілкування з науковцями та практиками яблучного бізнесу під час конференції в Польщі переконали мене в тому, що майбутнє у нашого яблука дуже непогане. Просто наші виробники, в переважній більшості, його не розуміють.
Коли я три роки тому говорив, що ми будемо експортувати яблуко в ЄС – люди сміялися. Зараз це вже реальність.
Наведу кілька причин, чому ми можемо стати більш успішними, ніж Польща, на зовнішніх ринках, і поясню, що для цього потрібно.
- В більшості регіонів України майже вдвічі менше дощів, ніж в Польщі, що дає нам можливість ефективніше управляти захистом яблук та забезпечувати кращі смакові якості.
- В більшості регіонів України значно більші коливання між денною та нічною температурами, що дозволяє отримувати прекрасне забарвлення яблука, а це досить важко в умовах Польщі.
- У нас більше сонячних днів, що також позитивно відбивається на зовнішньому вигляді та смакових якостях.
- Ми можемо ставити захист від граду, який також захистить від опіків, в той час як у поляків і так занадто мало сонця, тому такий захист значно затягує вегетацію та дозрівання яблука, та погіршує його смакові якості і зовнішній вигляд.
- Ми можемо вирощувати ширший перелік сортів завдяки більш теплому та сонячному літу та довшому сезону вегетації.
- За умови застосування сучасних технологій оптичного сортування та доробки продукції (звичайно, якщо в саду все добре), ми будемо мати вищий рівень товарності яблука. А це гроші.
- Ми можемо мати, як мінімум, не гіршу врожайність яблук, але для цього потрібно накопичувати знання та досвід і активно його розповсюджувати.
- Поляки майже не можуть експортувати яблуко на великі відстані, тому що у них твердість яблука виходить гіршою (по тим причинам, що згадані вище). В той же час, для нас досягнення відповідного рівня твердості не є проблемою.
- Вартість робочої сили НЕ Є ПЕРЕВАГОЮ вже зараз. Різниці практично немає – адже в Польщі вже працюють українці. Великим українським проектам вже потрібно задуматися над залученням іноземної дешевої робочої сили, яка б давала результат. На жаль, продуктивність праці українців, що збирають яблука в Україні зараз в середньому нижча, ніж українців в Польщі. Тому тут резерв саме в підвищенні рівня продуктивності праці. А це питання мотивації персоналу.
- Велика перевага – це вартість землі. Щоб почати бізнес по яблуку в Польщі, потрібно купити землю, і вона там дорожчає шаленими темпами. Відповідно, загальні інвестиції на 1 гектар у нас можуть бути нижчими.
- Відсутність європейських дотацій у нас, на мій погляд, є значною перевагою. В Польщі було забагато коштів на створення кооперативних сховищ і взагалі на кооперацію. В результаті, дуже часто, будували сховища вдвічі більші, ніж потрібно, була чимала корупція при цьому. А потім кооперативи банкрутували, бо утримувати все це не могли. Вони і зараз не додають вартості, а її з’їдають (не всі, але значна частина). Якщо кооператив створюється на гранти забагато у нього немає майбутнього. Я завжди це говорив, і ще раз переконався в Польщі. В Україні вже зараз можна створювати кооперативні майданчики для експорту. І робота над цим вже почалася, завдяки Українській Плодоовочевій Асоціації.
- Географічне розташування України дозволяє нам логістично краще торгувати з Близьким Сходом. Тим більше, що ми там купуємо багато цитрусових. Зустрічні потоки –- це значна економія на логістиці.
Чи може виробництво яблука бути прибутковим в Україні? Однозначно так. І воно повинно розвиватися, але з врахуванням наших переваг на зовнішніх ринках. І не потрібно садити ті сорті, по яких у нас переваг не існує.