Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання відмовитися від зареєстрованих в Європі географічних зазначень. До 2026 року держава має визначитися з новими назвами для коньяку, портвейну, брі та фети, вироблених в нашій країні.
Про це повідомляє Фокус.
На початку року в Facebook організували голосування по перейменуванню українського коньяку. Користувачі соцмережі вибирали між “Бурштином”, “Гайстер”, “СОЛНЦЕДАР” і іншими не менш оригінальними назвами. У підсумку найбільше голосів набрав “український бренді”, проте офіційно перейменування поки не відбулося. Останнє слово залишається не за споживачами і навіть не за виробниками алкоголю, а за профільними міністерствами. Чиновники з остаточним рішенням не поспішають.
З аналогічними проблемами свого часу стикалися і інші країни, також шукали власні назви для захищених назв продуктів. Наприклад, молдавський коньяк ще в 1993 році перетворився в дивин, а на Балканах такий напій називається виньяк.
В Україні просуванням ідеї ребрендингу, а також процесом реєстрації власних оригінальних продуктів займається спеціально створений в 2017 році проект “Географічні вказівки”. Однак в першу чергу державі необхідно підготувати нормативну базу. Зараз вона, як зазначає керівник проекту Саверіо Савіо, не відповідає європейському законодавству.
В даний час мова йде про чотири основні закони в цій сфері: загальний документ про географічні зазначення (ГЗ), а також три секторальні: про вино, алкогольні напої і харчові продукти. Міністерство економічного розвитку і торгівлі ще в червні 2017 року внесло до Верховної Ради законопроект про охорону ГЗ.
– Ми проаналізували його і внесли свої поправки, – уточнює Савіо. – Після цього проект пройшов перше читання, але далі процес розгляду не рухається.
Тим часом інші документи безпосередньо залежать саме від прийняття основного закону. Експерти проекту продовжили роботу над секторальними законопроектами і презентували їх в грудні минулого року для профільних міністерств. Проект закону про харчові продукти, як сподівається Савіо, подадуть до парламенту найближчим часом.
Експерти проекту також просувають реєстрацію географічних зазначень для дев’яти українських продуктів: чотирьох вин, двох сирів, а також для херсонських кавунів, мелітопольської черешні і карпатського меду. Процес починається зі створення асоціації виробників конкретного продукту, потім асоціація готує і подає документи на державну реєстрацію ГЗ. Після цього заявка виробників з’являється у відкритому доступі, щоб зацікавлені особи могли ознайомитися з нею і в разі потреби оскаржити. На це відводиться шість місяців.
Якщо претензій за цей термін не виникає, продукт реєструють, а у асоціації з’являється можливість направити документи до Європейського союзу. Там процедура може тривати набагато довше – аж до декількох років, зате після цього регіональний продукт буде повністю захищений на міжнародному рівні. На сьогодні в Європі зареєстровано понад 3,2 тис. географічних зазначень.
Пілотна бриндзя
Першими українськими виробниками, які вирішили об’єднатися для захисту власного ГЗ, стали гуцульські сировари. У серпні 2018 року з’явилася Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів, яка планує зареєструвати овечу бринзу (самі виробники називають її “бриндзя”). На початку поточного року створено ще одна схожа організація, члени якої займаються виробництвом бринзи з коров’ячого молока, – Асоціація карпатських ватагів.
– Документи на реєстрацію географічного зазначення “Гуцульська овеча бриндзя” вже подані, – коментує Ганна Антонюк, національний експерт ГЗ для продуктів харчування. – Заявка на реєстрацію з 25 березня опублікована на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Якщо не буде заперечень опонентів, сподіваємося, що перший вітчизняний сир з ГЗ зареєструємо в жовтні.
Після цього назву зможуть використовувати виробники, що працюють в Закарпатській, шести районах Івано-Франківської та трьох районах Чернівецької областей. Втім, це не означає, що виробляти карпатську бринзу можуть тільки члени асоціації. Будь-який підприємець, який знаходиться у зазначеній зоні виробництва, має право випускати свою бринзу з ГЗ, для цього продукт повинен відповідати затвердженій специфікації і пройти контроль якості.
Реєстрація не тільки дозволяє виробникам боротися з недобросовісними конкурентами і допомагає експортувати свою продукцію в ЄС, але захищає споживачів. Бачачи на прилавку продукт з географічним зазначенням, покупець точно знає, що саме продається. Для прикладу, оригінальна грецька фета виробляється з овечого або козячого молока з додаванням спецій, проте в Україні продукт під цією назвою найчастіше роблять з коров’ячого молока з абсолютно іншим смаком, що дезорієнтує споживача.
Що стосується Карпат, то тут у географічних зазначень є ще один важливий сенс.
– Якщо зараз документально не оформити традиційний процес виробництва карпатської бринзи, через якийсь час це все просто зникне, – пояснює Анна Антонюк. – Високогірним випасом тварин хочуть займатися все менше людей. Тому основний мотив для них – зберегти традицію, свій спосіб життя.
Національний експерт впевнена, що, якщо перша реєстрація українського ГЗ пройде успішно, це дасть іншим виробникам стимул об’єднуватися і захищати свою продукцію, традиційну для конкретного регіону.
Кавунові чіпси і бекмес
Дещо інша ситуація склалася з реєстрацією херсонського кавуна. Профільної асоціації на півдні України поки не існує, вона повинна з’явитися найближчим часом, але фермери і експортери вже проводять засідання, готуючись до створення власного ГЗ.
– Важливо розуміти, що цього “херсонського кавуна” не буде ще мінімум років зо два, – коментує один з ініціаторів створення асоціації Юрій Палич, директор компанії-експортера баштанних культур “Сауз Грін Лайн”. – Сорти, які будуть прописані в специфікації, на полях поки не вирощуються. Але вони є на Південній сільськогосподарській дослідній станції в Голій Пристані.
Інакше кажучи, кожен фермер, який бажає виробляти “херсонський кавун”, спочатку буде вирощувати продукт на експериментальних ділянках під прицілом селекціонерів і після цього зможе взяти насіння для посадки на своїх полях. Притому Юрій Палич запевняє, що зареєстрований кавун можна буде вирощувати лише в трьох районах області: Олешківському, Голопристанському та Скадовському, де склалося “унікальне поєднання клімату і грунту”. Виробники з інших районів так називати свої кавуни не зможуть.
Саверіо Савіо, в свою чергу, вважає, що в цьому немає жодної проблеми. Фермери з інших районів і навіть з інших областей зможуть висловити свої претензії, впевнений він. Однак при цьому вони повинні вагомо аргументувати свою позицію, довівши, що їх продукт нічим не відрізняється від претендуючого на ГЗ. Втім, для опонентів є й інший шлях: якщо вони впевнені, що їх продукція також має унікальні особливості, вони можуть подати заявку на її реєстрацію. Наприклад, фермери з Миколаєва має право створити асоціацію виробників “миколаївського кавуна”.
Юрій Палич впевнений, що реєстрація ГЗ для херсонського кавуна дасть регіону нові можливості для розвитку.
– Мова ж йде не тільки про сам кавун, – підкреслює підприємець. – Ми плануємо робити варення з нього – бекмес, кавунові чіпси, навіть слабоалкогольні напої. Якщо весь світ знає текілу, то чому ми не можемо робити щось схоже?
Місцеві виробники поки не особливо прагнуть потрапити в створювану асоціацію. Ідея вирощування якогось унікального “херсонського кавуна” більшості здається ілюзорною. Тим більше що баштанні з Таврії і так користуються популярністю по всій країні. Але якщо ГЗ дійсно зареєструють, то і іншим місцевим фермерам для використання назви доведеться вирощувати кавуни за затвердженими нормами.
Крім географічних зазначень на конкретній території можна офіційно реєструвати традиційні гарантовані особливості – рецепти, іншими словами. Теоретично Україна могла б скористатися цим і “застовпити” за собою борщ, банош або, наприклад, налисники.
– Але треба пам’ятати, що будь-хто, хто не згоден з такою заявкою, може офіційно її опротестувати, – уточнює Саверіо Савіо. – Якщо ви хочете зареєструвати щось, що не є унікальним, а готується також іншими народами з країн Східної Європи, це буде проблематично.
Світова практика передбачає реєстрацію не тільки аграрної продукції. Наприклад, географічно захищені “швейцарський годинник” або “тайський шовк”. Потенційно у нас можна зареєструвати “петриківський розпис”, потрібні лише відповідні закони.
Час для ребрендингу
Незважаючи на те що угода з ЄС ратифікована ще в 2017 році, в українських виробників є перехідний період (десять років для вина і сім років для сирів) для ребрендингу. Громадське голосування по коньяку – лише початок шляху. Інші назви потрібно знайти для мадери, портвейну, хересу, граппи, брі, фети, пармезану і ряду інших захищених європейських ГЗ.
– Ми спілкувалися з багатьма виноробами, і вони кажуть, що херес, мадера – це не ті продукти, які складають основу виробництва, – зазначає Євгенія Ніколайчук, національний експерт проекту “Географічні вказівки в Україні”. – Тобто виробники несильно втратять економічно або іміджево, якщо взагалі перестануть використовувати ці назви.
Якщо для більшості вин є перехідний період, то просекко українського розливу відповідно до угоди повинно було зникнути з продажу ще в 2017 році. Однак окремі виробники продовжують незаконно використовувати чужі географічні зазначення. На початку 2019 року Антимонопольний комітет України навіть оштрафував одного українського виробника за етикетки з європейськими назвами. Після закінчення перехідного періоду не можна буде використовувати і похідні від захищених назв. Наприклад, на пляшці ігристого вина писати, що воно зроблено шляхом “шампанізації”, хоча поки виробники таких обертів використовують.
Зате всесвітньо відомі продукти на кшталт моцарели або камамберу географічно не захищені, ці назви можуть використовувати виробники по всьому світу. Єдине, що уточнюють експерти проекту, вони все одно будуть рекомендувати українським виробникам знайти оригінальні назви для своїх продуктів.