Субсахарна Африка (ССА) – це регіон, розташований нижче пустелі Сахара, населений переважно негроїдними народами (на відміну від європеоїдів Північної Африки), що послужило підставою для більш ранньої назви Чорна Африка.
ССА вважається вкрай перспективною для експортерів агропродукції. Тому виробникам варто придивитися до цього ринку, якому пророкують вражаюче зростання. У регіоні існує попит на продукти харчування різних видів. Він у багатьох аспектах відповідає українським пропозиціям. Маючи відносно низький рівень життя, значна частина населення країн ССА досі потребує дешевих товарів середнього рівня якості. Забезпечити ними можуть українські виробники, пише видання “Деловая столица“.
Війна, земля і вода субсахарної Африки
Населення ССА становило близько 996 млн за станом на 2016 р. ООН прогнозує для регіону населення в межах від 1,5 до 2 млрд людей до 2050 р. Більше 40% населення в країнах, розташованих на південь від Сахари, молодше 15 років, за винятком ПАР.
Крім зростання населення, для Африки характерний дуже високий рівень насильства: війна в Ефіопії, конголезькі війни, громадянські війни в Сомалі, Ліберії, Чаді та інших країнах. Прийнято вважати, що Африка, особливо Західна, страждає від того, що насильство і постійна політична нестабільність стали новою нормою. Навіть якщо війна закінчується, то насильство переростає в інші форми. Інституційна слабкість держав і велика кількість різних воєнізованих угруповань призводять до того, що конфлікти за воду, право випасу або результати виборів можуть запустити новий виток локальних бойових дій.
Однією з найбільш сумних історій зростання рівня насильства в Африці вважається геноцид народу тутсі в Руанді, який в 1994 р зробили представники іншого проживаючого тут народу – хуту. Тоді загинули, за різними оцінками, від 500 тис. до 1 млн осіб, серед яких 70% тутсі. Щільність населення в Руанді одна з найвищих в Африці – 408 чоловік на квадратний кілометр. Серед основних версій причини геноциду називається “мальтузіанская пастка” – нестача і виснаження сільськогосподарських земель через зростання населення. За великим рахунком ця “пастка” характерна не тільки для Руанди, а й для інших країн ССА.
Важливо виділити і проблему з водою. Причому вона багатогранна, що включає в себе питання енергетики, сільського господарства, питної води і управління стічними водами. Найбільш гостро брак води існує в Південному Судані, Сомалі, Ефіопії і на півночі Нігерії. Нестача води – основна причина катастрофічного браку їжі. Вода потрібна для поливу сільськогосподарських угідь. Логіка проста: немає води – немає і рослин. Також є проблема з якістю води. Близько 5 млн людей щорічно по всьому континенту помирають або від нестачі води, або від захворювань, пов’язаних з зараженнями від вживання брудної води.
Ілюстрацією проблем з водою може бути система обмеження в чотиримільйонному південноафриканському Кейптауні. Рік тому влада встановила ліміт в 87 л на людину, а в січні цього року зменшили його до 50 л в день. Крім того, була істотно обмежена іригація сільськогосподарських угідь, а асоціація фермерів пожертвувала місту 10 млрд л води з греблі Ейкенхоф. Черги за пайком води в Кейптауні потихеньку стають нормою, а не сенсацією для світових ЗМІ.
Ще однією особливістю частини африканських країн є демографічний перепад від пустелі на півночі до берегової тропічному поясу на півдні. Наприклад, відбувається масова міграція з Нігеру, Мавританії, Малі і Буркіна-Фасо, які не мають виходу до моря, в Нігерію, Ганну, Гвінею і Кот-д’Івуар – морські країни. Таке переміщення сільського населення призводить до непорозумінь з місцевими. Схожа тенденція проходить і в ПАР. Однак в приморських країнах непрогнозовані опади і зростання населення також зробили життя більш важкою.
Крім того, відбувається переміщення населення до прибережним містам, які страждають від перенаселення. Наприклад, в нігерійському Лагосі вже живуть 16 млн чоловік.
Незважаючи на те що проблеми водних ресурсів, злочинності, етнічної неприязні, насильства існують і, можливо, навіть можуть посилитися, а проблема бідності вирішується не такими швидкими темпами, як в Індії і тим більше в Китаї, субсахарна Африка – дуже перспективний ринок для продукції українського АПК.
Зерновий таран
Якщо звернути увагу на експорт пшениці, то, згідно з даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), ця культура є найбільш імпортуючим сільськогосподарським товаром в більшості країн Африки. Адже хліб їдять всі – і бідні, і багаті.
Наприклад, тільки одна Нігерія в новому сезоні 2018/19 може імпортувати найбільший за свою історію обсяг пшениці – 5,4 млн т. Загальний імпорт пшениці в ССА може перевищити 40 млн т.
Другою культурою, яку Україна може експортувати в країни Африки, є кукурудза. Тут у нас вже є деякі успіхи. Наприклад, в 2017 р Кенія вирішила безмитно закупити в України 450 тис. т. кукурудзи.
Готові товари з України теж цілком конкурентні на африканському ринку. Однак наші виробники воліють відправляти товар відразу з виробництва на полиці африканських магазинів. Однак подібна торгівля часто є спорадичною. Але організувати склади в країнах ССА, щоб забезпечити постійну присутність товару в роздробі, наш бізнес не поспішає. Маркетингом і просуванням своїх брендів теж особливо ніхто не займається. По-перше, це дорого і під силу тільки великим гравцям. По-друге, дуже великий набір ризиків, в тому числі позаекономічних.
М’ясне асорті
Слідом за зерновими є перспектива і у м’ясної продукції України. Згідно з дослідженням ФАО ООН “Світове тваринництво 2011” до 2050 р споживання м’яса може збільшитися майже на 73%. Африка не залишиться в стороні від цієї тенденції: за останнє десятиліття споживання тваринного білка в країнах ССА зросло майже в п’ять разів. У 2004-му воно становило приблизно 5 млн т, тоді як в 2015-му досягло 23,5 млн т. Поки що регіон не встигає забезпечити м’ясом всіх, хто пішов в міста. Споживання м’яса на душу населення в країнах ССА залишається найнижчим у світі – близько 14,2 кг в рік, тому ринок виглядає дуже перспективним, хоча і з обмеженнями.
Очевидно, що для України ССА може стати цікавим споживачем м’яса, перш за все свинини і птиці, а також яєць. У багатьох випадках Україні все ще належить відкрити для себе ринки країн Африки, тому не можна сказати, що українська продукція представлена в ССА в задовільних для свого потенціалу обсягах.
Наприклад, країни ССА є великими імпортерами м’яса птиці. У 2015-му вона була завезена в регіон на 1,3 млрд євро. Найбільшими імпортерами були Південна Африка (330 млн євро), а також Бенін, Ангола, Конго, Гана (на 100-200 млн євро кожна). Зараз там домінують ЄС і Бразилія. Але це не означає, що курятина з України не може прорватися на ринок Африки.
Українська свинина також може отримати частку на африканському ринку. Хоч вона і дорожче курятини, що важливо для бідного населення, але все ж теж матиме свій попит. Українські виробники можуть включити ССА в трійку потенційно стратегічних регіонів для нарощування продажів, поряд з Китаєм та країнами Близького Сходу.
Поки товари, які превалюють в українському експорті в Африку, – це в основному сировина: зерно, мука, соняшникова олія, м’ясо. За 2017 рік Україна експортувала цих груп товарів приблизно на $ 3,5 млрд. У той же час африканські країни в минулому році імпортували товарів за цими ж групами приблизно на $ 48 млрд, якщо брати офіційні дані по імпорту, і на $ 85 млрд з урахуванням сірого і чорного імпорту.
Швидше за все, імпорт агропродукції країнами субсахарної Африки буде рости і далі, як і імпорт в Південну Азію і Близький Схід. Цьому сприяють декілька довгих тенденцій: зростання населення і урбанізація, проблеми з сільським господарством і водою, зменшення кількості бідних людей, хоча в ССА ця тенденція зараз найменш відчутна. Так що даний регіон може стати дуже перспективним ринком збуту для продукції українського АПК.