Близький Схід – це дуже контрастний і суперечливий регіон. З одного боку, за останнє десятиліття він пережив хвилю протестів і повстань. Такі країни, як Сирія, Ірак і Ємен, переживають громадянські війни, в регіоні мільйони біженців. З іншого – всім відомо про багатство нафтогазовидобувних країн регіону: Ірану, Іраку, Кувейту, Саудівської Аравії, Катару, Оману, Бахрейну та ОАЕ. Також дуже значними є показники Туреччини, чия економіка – одна з найбільш швидкозростаючих в регіоні.
Основним військово-політичним подразником для регіону є навіть не ізраїльсько-арабський конфлікт, а протистояння сунітської Саудівської Аравії і шиїтського Ірану. Ці країни вже ведуть проксі-війни в Сирії і Ємені. До зони впливу Ірану можна віднести Ірак, де Тегеран посилився після виведення американських військ, режим Башара Асада в Сирії, хусит в Ємені, шиїтське населення Бахрейну. До зони впливу Саудівської Аравії – ОАЕ, Єгипет, Ємен (прихильники Мансура Хаді), Йорданію, Бахрейн.
Окремо в цьому протистоянні варто відзначити Туреччину. Перш за все, у сунітської Туреччини теж вельми непрості відносини з шиїтами і Іраном. Шиїтські секти на початку ХVI ст. мало не розвалили державу османів. Саме шиїтська загроза штовхнула османів до завоювання Єгипту і Сирії, які тоді були під владою мамлюків, а османи побоювалися союзу мамлюків і шиїтів шаха Ісмаїла Сефеві. У той же час не можна вважати, що союзницькі відносини об’єднують Туреччину і Саудівську Аравію. Наприклад, Туреччина не підтримала КСА в питанні блокади Катару, навіть закликала до деблокади і відправила в Катар додатковий військовий контингент на свою військову базу.
Ще один приклад напруженості в регіоні – конфлікт навколо Нілу в Африці. Ефіопія, за підтримки Судану, почала будувати ГЕС на Нілі. Ці наміри не сподобалися Єгипту, який може втратити 20% обсягу водопостачання і не менше 40% електроенергії, виробленої гідроелектростанціями. Тож не дивно, що між Єгиптом і Суданом наростає напруга: Єгипет на початку 2018 року, за даними турецьких ЗМІ, ввів війська в сусідню з Ефіопією Еритрею, а Судан відкликав посла з Каїра. Єгипет підтримує Саудівську Аравію і ОАЕ, а Судан сподівається на заступництво Туреччини і Катару.
Так що було б правильно розділити мусульманський Близький Схід на три полюси сили, де панують Туреччина, Саудівська Аравія і Іран. Це прямо не впливає на експорт української агропродукції в регіон, але даний геополітичний пасьянс завжди слід тримати в голові. Також потрібно пам’ятати, що Єгипет, один з основних покупців українського зерна, фінансово підтримується Саудівською Аравією, але намагається вибудувати дружні відносини з РФ, яка є нашим конкурентом по експорту агропродукції.
Серед основних товарів, які Україна може постачати в країни Близького Сходу, можна відзначити яйця, м’ясо, зерно, олію.
Найбільшими покупцями українських яєць є ОАЕ (близько 48% всього експорту за 2017 г.), Ірак (18%) і Катар (8%). Згідно з даними Інституту аграрної економіки, за останні п’ять років Україна збільшила експорт яєць в ОАЕ майже в 20 разів. Справа в тому, що ОАЕ – це країна-хаб, там є вільні економічні зони, де досить лояльні умови, зрозумілі для європейця закони, за якими можна укладати угоди. Наприклад, від вас не вимагатимуть дотримуватися деяких місцевих законів і визнавати верховенство виключно Законів Шаріату. Ймовірно, далі через ОАЕ українські яйця розходяться по тій частині арабських країн, які входять в зону впливу Ер-Ріяда, перш за все в саму Саудівську Аравію.
Ірак і Катар змушені самі піклуватися про свою продовольчу безпеку. В цілому українські виробники мають непогані шанси на нарощування експорту яєць в країни Близького Сходу.
Зростаюче населення країн регіону вимагає все більшої кількості продуктів, в тому числі м’яса. Тому одночасно зростають споживання, виробництво та імпорт м’яса. В основному за рахунок м’яса птиці, що можна бачити за даними української статистики. За інформацією Державної фіскальної служби, за минулий рік на зовнішні ринки було продано 271,33 тис. т м’яса птиці і субпродуктів, що на 11,5% більше, ніж роком раніше. У грошовому вираженні експорт курятини в 2017 р виріс на 25% – до $ 389,64 млн. Основними імпортерами українського м’яса птиці стали Нідерланди ($ 78,07 млн), Єгипет ($ 65,24 млн і Ірак ($ 42,67 млн). Експорт в ці країни склав 54,37 тис., 45,42 тис., 29,71 тис. т відповідно.
Також можна звернути увагу на ринок яловичини. За даними ДФС, Україна за підсумками 2017 р експортувала 41,87 тис. т. свіжого та замороженого м’яса ВРХ, що на 19,38% більше показника 2016 р. Заморожену яловичину в основному експортували в Азербайджан ($ 20,12 млн), Казахстан ( $ 18,61 млн і Білорусь ($ 17,59 млн). Експорт в ці країни склав 18,32 тис., 6,43 тис. і 6,08 тис. т відповідно. Тобто серед лідерів країн Близького Сходу немає. Хоча, звичайно , яловичина – теж вельми перспективна ніша, але в зв’язку з тим, що в Україні відбувається скорочення поголів’я великої рогатої худоби значне зростання українського імпорту, в тому числі в країни Близького Сходу малоймовірне, але ось ще наростити продаж м’яса птиці – реально.
За даними Інституту аграрної економіки, основним покупцем українського зерна в 2017 р. був Єгипет, частка якого в загальному експорті становила 12,8%. Єгипет утримує лідируючу позицію в рейтингу найбільших покупців цієї продукції з 2011 р. Торік він збільшив закупівлі на 10,5% в порівнянні з 2016-м – до $ 833,8 млн. Далі з країн Близького Сходу йде Саудівська Аравія, яка посідає восьме місце серед всіх імпортерів українського зерна. Продажі в КСА склали в минулому році $ 295 млн (4,5%). Далі Ізраїль, який закупив зерна в 1,6 рази більше, ніж в 2016-му, на $ 281 млн (4,3%).
Цікаво, що Туреччина не увійшла в десятку основних покупців, але закупила зерна на $ 237 млн (3,6% в загальному експорті), хоча раніше майже не купувала цю українську продукцію.
Серед покупців соняшникової олії потрібно відзначити Туреччину та Ірак. У 2017 році постачання української сирої соняшникової олії в Ірак досягло 113 тис. т, тоді як роком раніше вони становили лише 15 тис. т. Багато в чому це пояснюється тим, що раніше Туреччина продавала рафіновану олію в Ірак, часто купуючи перед цим нерафіновану олію у України. Але тепер іракський бізнес вирішив відібрати у турків частину прибутку, побудувавши свої потужності.
В цілому Туреччина, Іран, Саудівська Аравія і ОАЕ купують обсяги української соняшникової олії в межах від 40 до 300 тис. т. Тут теж у нашого бізнесу також є непогані перспективи по нарощуванню експортних обсягів.