Українські кавуни мають конкурентну позицію на зовнішніх ринках. Разом з тим вирощування баштанних культур вимагає значних матеріальних і людських ресурсів, через що є не таким високомаржинальним, як вирощування зернових і олійних культур.
Як «технологічна диктатура» може збільшити експорт українського кавуна, чому тіньовий ринок баштанних стримує розвиток України і про потенційне співробітництво з мережею Walmart East-Fruit.сom поговорили з Олександром Синенком, президентом кооперативу «Південний союз» директором ТОВ «Александр А. Синенко». Це підприємство є одним з провідних виробництв бессеменних кавунів в Україні.
«Ми повинні інвестувати для того, щоб зробити з херсонського кавуна регіональний бренд»
– Пане Олександре, як в цьому році в регіоні йдуть справи з вирощуванням кавунів? Вдалося знайти для них нові ринки збуту?
– У цьому році площі під кавуни у нас в регіоні зменшено на 30%. Це пов’язано з тим, що 3 роки поспіль ми мали неврожай і зараз перейшли на соняшник і зернові культури.
Варто відзначити, що ринок кавунів в Україні майже на 100% тіньовий. Коли у нас неврожай кавуна, ми отримуємо 10, 15 або 20 тонн продукції з гектара. І, якщо його продавати, наприклад, в цьому випадку по 1 грн за кг, то можна отримати 20 тис. грн / т. Тобто ми розуміємо, що якщо у фермера є вибір – посіяти насіння, наприклад, кондитерського соняшнику без всяких великих витрат і продати його згодом за ціною 30 тис. грн. /т, то навіщо займатися кавуном, який вимагає великих витрат і людських ресурсів.
Саме тому ми зменшили площі під кавунами. До того ж, свою роль зіграли і перепади в термінах посадки через затяжну весну. Саме тому, у нас зараз ціна – 3 грн /кг.
На наступний рік ми плануємо інвестувати гроші в розвиток технологій зрошення. І я думаю, що нам вже буде варто чекати надвиробництва кавунів. Ми повинні інвестувати для того, щоб зробити з місцевого кавуна регіональний бренд, який асоціюється з Херсонщиною.
Овочі та фрукти Херсонщини є найбільш ранніми на ринку України в порівнянні з поставками з інших регіонів. Наш регіон починає поставки плодоовочевої продукції ще в кінці травня: томати, солодкий перець, баклажани і т.ін., тобто того, що є частиною цього бренду.
«Коли я прилітаю на південь Іспанії, то вже в аеропорту бачу величезні банери із зображеннями місцевих кавунів. І всім, звичайно, дивлячись на ці банери, хочеться спробувати місцеві овочі і фрукти»
– Чи є в Херсоні і області стратегія просування символів Херсонщини – овочів і фруктів, адже це ключова компетентність регіону – виробництво і постачання якісної продукції плодоовочівництва?
– Такого промоушена немає. Над цим треба працювати. І це повинна бути спільна робота, як держслужбовців, так і агровиробників з просування херсонського бренду. Наприклад, коли я прилітаю на південь Іспанії, то вже в аеропорту бачу величезні банери із зображеннями місцевих кавунів. І всім, звичайно, дивлячись на ці банери, хочеться спробувати місцевих кавунчиків. Тому що це вже частина бренду регіону. Нам же доведеться працювати над цим в найближчі часи.
До того ж, одним з головних завдань є легалізація ринку кавунів. Гравців ринку потрібно об’єднувати. Причому робити це власним прикладом. Коли у тебе є умовна вартість кавуна на рівні Х, контракти підписуєш на рівні Y, а потім трапляється, що внутрішня ціна в Україні вище, ніж Y, яку ти вже законтрактував. І потім говорять, що за такою ціною ми не хочемо продавати на експорт.
Подивіться на ринок Великобританії, де працює закон про ритейлі. У ньому прописана відповідальність рітейлу і постачальника.
– В цьому році компанія «Нібулон» та кооператив «Південний союз» привезуть до Києва 500 тонн кавунів, що вдвічі більше, ніж роком раніше. З чого саме Ви починали, розвиваючи кавуновий бізнес?
– У 2014-му ми прийняли рішення про те, що є ринки на яких треба займати свою частку. Коли ми 4 роки тому пішли в нішу безкісточкового кавуна і дині, то ми обговорювали цей крок з рітейлом, ретельно вивчали сорти таких баштанних культур. Протягом трьох років ми інвестували в це $ 100 тис.
На внутрішньому ринку ми ще мало споживаємо кавуна. Середньостатистичний українець їсть близько 20 кг в рік, а виробляють у нас близько 0,8-1,0 млн тонн. Якщо ми візьмемо існуючу у нас середню врожайність 30 тонн на кожен гектар, то будемо мати посівні площі близько 30 тис.га. Це як раз Скадовський і Голопристанський райони Херсонщини. Ми повинні збільшити ці площі, але для цього має бути ефективний промоушн.
«Ми ведемо переговори з компанією «Волмарт»(Walmart)»
– Які ринки є найбільш привабливими для українських кавунів?
-Перш за все, це Німеччина, яка споживає близько 350 тис. тонн кавунів на рік. Великобританія споживає близько 130 тис. тонн. Перспективні ринки також і Польща і скандинавські країни. В цілому ринок Старої Європи споживає близько півмільйона тонн кавуна в рік. Зрозуміло, що є постачання протягом усього року з Бразилії, Мексики, Сінегалу, однак це зовсім не означає, що українські виробники не можуть «відщипнути» свою частку на європейському ринку. Ми – єдина компанія України, яка сертифікована за системою GGN. Це досить дорого, адже ця сертифікація передбачає інвестиції у власне виробництво за технологією і безпеки. Але моє бачення полягає в тому, що в Україні ми повинні це робити якомога швидше, щоб знати, яку саме продукцію ми споживаємо і на внутрішньому ринку.
Сьогодні ми ведемо переговори з компанією “Волмарт” (Walmart). З точки зору логістики британський ринок в два рази дорожчий, ніж іспанський. Однак Великобританія, як і інші країни, має свій «дрес-код». Тобто, якщо ти відповідаєш всім вимогам зовнішніх ринків, то ти можеш сміливо заходити на ринок Німеччини і Скандинавії і працювати з їх торговими мережами. Для успішної роботи на зовнішньому ринку потрібні сформовані партії продукції однаково високої якості. І тут має бути кооперація виробників.
В кооперації важливо дослідження так званих критичних точок. Якщо об’єднаються 10 виробників, які хочуть вирощувати кавуни на площі 200 га, то при вмілому використанні сучасних технологій вони можуть отримати 10 тис. тонн врожаю. Але для цього потрібно прописати відповідальність кожного. Це називається «диктатура технологій». У ній немає місця емоціям. Потрібно тільки постійно дотримуватися певної технології вирощування. І це стосується не тільки кавунів, а й будь-яких інших сільгоспкультур – визначення технології, прорахунок економічної доцільності і всіх критичних точок. Більше нічого тут не потрібно.