Наприкінці серпня Національне грибне агентство (НГА) оприлюднило повідомлення про те, що в Україні склався великий дефіцит компосту для культивації грибів і багато грибних ферм стикнулися з ситуацією можливого зриву строків поставок продукції покупцям.
Як пояснюють у агентстві, пише Landlord, ситуація викликана низкою чинників.
По-перше, цього року на внутрішньому ринку склалися досить високі ціни на гриби, що підвищило привабливість їх вирощування. Наприклад, у серпні ціна кілограма печериць з ферми сягала 50 гривень. Зараз ціни просіли до 30–40 грн/кг. Але це значно вище, ніж рік тому, коли ціна у фермерів ледь дотягувала до 24 грн/кг.
По-друге, як наслідок росту цін ряд господарств почали розширювати площі вирощування.
І, нарешті, змінилася ситуація у постачальників компосту. Минулого року 10 українських продуцентів підготували 220 000 т компосту, з яких 18 000 т пішли на експорт. Цьогоріч експорт почав зростати (зведених даних це немає) при нестабільності пропозиції. 95% компосту виробляють чотири господарства. Несподівана зупинка одного з них влітку і викликала дефіцит.
Україна посідає 11-те місце у світі за обсягами виробництва печериць. За інформацією НГА, у країні діють близько 300 ферм з культивації печериць і близько 100 господарств займаються вирощуванням гливи (вішанки). Минулого року загальне виробництво грибів становило майже 57 000 т, з яких левова частка припадає саме на печериці — 51 300 т. Середня врожайність господарств — 22 кг з кожного квадратного метра на рік, а деякі господарства збирали і по 28 кг печериць з метра.
Річне виробництво гливи було на рівні 4800 т, і в дуже невеликих кількостях (120–130 т) вирощувалися так звані екзотичні гриби: шиїтаке, агроцибе, ерінги та деякі інші.
Таким чином, якщо йдеться про український ринок грибів, то насамперед мається на увазі вирощування та реалізація печериць. Їх споживання і виробництво, за спостереженнями фахівців, зростають досить стрімко — на 8–10% щороку. При чому, як зазначають у НГА, вказані цифри, скоріш за все, занижені — на ринку діє низка незареєстрованих виробників, а звітність відомих зареєстрованих фермерів викликає багато запитань. Дані великих торгових мереж свідчать про зростання внутрішнього ринку на 11–14% за рік. Особливо зростає попит на гриби у період Великого посту, коли реалізація підвищується майже на третину і постачальники не встигають виконувати замовлення супермаркетів.
Але на внутрішньому ринку вже склався баланс попиту і пропозиції, зазначають у агентстві. Фермери, нарощуючи виробництво, встигають за поступовим зростанням попиту.
Значний потенціал для розвитку сектора залишається у експорті грибів. Незаперечною перевагою вітчизняної продукції є її низька вартість — ціни на гриби українських фермерів щонайменше вдвічі нижче за гуртові ціни на польському або російському ринках. У 2017-му експорт українських печериць у порівнянні з попереднім роком зріз у 13 разів — до 528 т (за іншими даними — 533 т). Та це становить всього близько 1% від виробництва.
Така ситуація склалася внаслідок декількох як суб’єктивних, так і об’єктивних причин. Українці ніколи не експортували печериці чи гливи у великих кількостях — бракує налагоджених зв’язків з потенційними покупцями, не налагоджена логістика. Крім того, європейські покупці вже давно звикли до так званого грибного ящика — стандартної євротари на 3 кг грибів. Виробники таких ящиків вже є і в Україні, але їх ще недостатньо.
Та більш серйозною перешкодою для виходу на світовий ринок залишається нестабільність якості (хоча це питання вже успішно вирішується) і недостатньо гарний зовнішній вигляд. Адже ті ж європейські покупці мають дуже серйозні вимоги щодо калібровки печериць і відсутності на грибах плям, рівності поверхні тощо.
І, нарешті, перешкодою залишається нестабільність самого виробництва — для конкуренції на світовому ринку необхідно мати постійну пропозицію великих партій грибів, а в Україні вирощування цієї продукції ще має сезонний характер.